Літають не тільки птахи… літають і сміливці. Хоча сміливцями цих людей назвати важко. Це просто люди-наркомани… тільки наркотиком є адреналін. Відчути себе птахом - незабутнє почуття.
Словом, 10 серпня ми стрибнули з парашутом на дропзоні в Бородянці. Чому ми ? Бокілька відокремлених людей, що просто час від часу перемовлялись між собою стами командою тоді, коли перебували разом в повітрі. Це згуртовує, надихає…
Інструктаж відбувся на день раніше. “Довгі та виснажливі тренування” проводились для аж 60-ти охочих, проте масовість заходу надавала всьому цьому якоїсь буденності. Але погода була вітряною, тому не всі стрибнули одразу. Та й ті, що стрибали, робили це при значному вітрі та ще й під вечір. На той час мене на аеродромі вже не було - поїхав додому. Так мені порадив друг парашутист. Казали, що я пропустив 3 відкритих запасних парашути. Дехто вирішив просто перенести стрибок на ранок неділі.
Наступного дня, в неділю , всі вже з самого ранку з нетерпінням чекали стрибка: батько з двома синами, хлопці, що ночували на базі в парашуті, київляни, я та ще дівчинка Аня, що ледь не плакала мов мала дитини — “Хочу стрибати, хочу стрибати, ХОЧУ СТРИБААААТИ!!!”. Всі дивувалися її завзяттю. З нею все зрозуміло - вона майбутній скайдайвер .
Стрибнули ми класно, ніхто не втикав, ніхто не травмувався, всі страшенно кричали в повітрі не від страху, а від адреналіну, від захоплення… так кричать на концертах фанати, коли виступає їхня група…хоча ні, фанати кричать не з таким захопленням.
Домовились пострибати ще якось, можливо тією ж командою. Пригоди згуртовують, зрозумів я.
Ці вихідні будуть мабуть найцікавішими цього літа (це якщо я не стрибну знову).
Якщо кого зацікавило - http://www.paraskuf.com.ua , тут є багато інформації.
І для тих хто хоче стрибнути: не відкладайте, воно варте того, щоб пережити якомога скоріше.
